Останні три дні

Четвер.
Здала історію країн Азії та Африки в ХХ / ХХІ ст. Ситуація з балами чи не в перше в моєму житті була такою критичною, але, дякую за розуміння. Все ОК.


Передала Наталі портрет, вона дійсно як молода і красива англійська королева на нім!






Після пар поїхала на каток в "Западляни", пообідала серед чікенхатівських курей). Треба сказати, що паралельно в часі команда КВН істфаку зайняла 3 місце на університетському чемпіонаті.
З дому ми з Катюшкою поїхали в "Березіль" на нагородження) Я була ввввууууууу шокована і рада) Таких дорогих подарунків я ніколи не отримувала! За перемогу в конкурсі "Кращий студент року" (серед вищих навчальних закладів області у 2011) мені презентували ноутбук - прикольно! (вартувало б мені освоїти Linux), грамоту, гарні квіти і навіть "оскар". Стоїть зараз на столі в мене, блищить). Вручав це все заступник голови Облдержадміністрації Петро Гоч (а мав бути Хоптян, а взагалі-то - Надал, - та мені байдуже).
Я знала, що маю виходити на сцену, але коли назвали моє прізвище, просто-таки сльози виступили на очах від приємного хвилювання.


Моя Катінька за мене так вболівала! Ректор був задоволений! Одразу за кулісами мене познімало ІНТБ, радіо "Рокс" запитувало, потім дзвонили з держтелебачення, запрошували в понеділок на ефір, але мені не виходить ((
І мене знову викликали на сцену!  - вручати подарунки з конкурсу творчих робіт "Я пишаюся тим, що я - українець!". Напередодні мені телефонував депутат Костянтин Володимирович (Баранов) з "Молодих регіонів" і сказав, що я - серед призерів. Але я не розраховувала на перше місце! :) Подвійна радість! (мені дістався сенсорний фотоапарат!).

Отак я вдруге за рік виграла в одному конкурсі. Знову їхатиму до Києва, в четвер. Фінал буде в музеї українського сучасного образотворчого мистецтва. До мене з Тернополя приїде Катя в цей день, погуляємо разом, підемо в музей води, обіцяла їй показати пейзажну алею... Жаль, планетарій в будні дні не працює... Катя хоче ще в зоопарк, правда, не знаю, що там в листопаді паркується із фауни :). Може, потрапимо на нову експозицію в ПінчукАртЦентр.
Після концерту поїхали додому, трохи вгамували емоції) Батьки купили мандаринок, апельсинів, головку сулгуні!!!, кіло крабових паличок! (Це я просила в Миколая).
А потім я поїхала до одногрупників у "Файну хату".
Звідти - попрямували з Павликом в "Riverpool". Попрямували - гучно сказано: бідолашка кульгає, йшов з парасолькою ( Але він молодчинка, що практично повністю веде такий спосіб життя, як раніше - єдине, щоб не робив знову таких дурниць, які його в лікарню привели! - а він буде робити :(( ).

П'ятниця.
Було багато на диско народу, в основному - педагогів) Веселенько було... Деякі моменти того вечора я упускаю, бо вони не дали сподіваного ефекту (((
По дорозі додому знайшли добрячу жменю копійок :)
Завалилася спати.

П'ятниця - святий день для студента (особливо після дня студента), це як для євреїв - субота. Але я гасала, як навіжена. На десяту ранку помчала в "Білий дім" (а по дорозі закинула свої ботільйони в ремонт). Знову була офіційна частина по конкурсу, журналісти в мене допитувалися, що ж такого я написала у своєму есе :) Наталя Лазука зняла дуже хороший сюжет про мене на ТТБ і подарувала мені свою збірку :)
Звідти - полетіла в універ, роздавала своїм цукерки :) Отримала 98 балів за залік з історії України (найбільше на курсі). Сказала Валентину Дмитровичу, що солодощі - в честь успішної здачі сесії.
Побігала, виробила собі особову мед. книжку. Посиділа на настановчій конференції по пед. практиці. Поїхали з Іваном за білетами в Одесу.
Ввечері подивилася "Король говорить".

Субота.
Сумно. Завжди так, як куди збираюся їхати. Навіть нема натхнення пакувати валізи. Причому хочу ж їхати - випробувати себе, цікаво та весело провести час у цікавому та веселому місці!. Мені подобається Одеса, подивлюся на зимове море. Трохи боюся відповідальності, що мене очікує, але, чесно кажучи, впевнена у собі.
Боюся, як я буду без постійного інтернету, без Беточки і своїх... Я ж раніше з дому їхала максимум - на місяць (( Хотілося б повернутися в Тернопіль 23 грудня, аби одразу рванути на новорічний карнавал стипендіатів Пінчука у Львів.
Вже казала, що пропущу свою "вишневу двадцятку", Миколая... Але планую в Одесі піти в дельфінарій, в Оперний, (може, на диско), хочу в кіно: такі всілякі милі фільми будуть показувати!
Отаке-то, на вокзалі Південної Пальміри мене зустріне Наташа Толстая, знайома по олімпіаді з педагогіки в Умані.
Тікаю я звідси, "звалюю"... Буде складно, будуть нові емоції і все це перекриє негатив / чи пустку/... Коротше, знову упущу я ліричний відступ, потому что кто понял жизни смысл и толк, давно заткнулся и умолк ((

Сьогодні Іра Криса виходить заміж! Вітаю! Славік теж вже одружився, успіхів їм)
Найприємніше в сьогоднішньому дні - що Катінька гарно написала тести на курсах і що мені прийшли Олежикові листи! :) Цьомаю!

P.S.: А ще я переживаю через це своє звання кращого студента, через нагороду. 1) Є багато класних і достойних студентів, їх також нагородять, це, вочевидь, був мій час. 2) Я ,по-суті, нічого вагомого для України не зробила ж... Але ще зроблю! 3) Цей рік був насичений новими містами, новими людьми, новими heart attacs, був успіх і збувалися мрії. Буде дуже складно втримати такий рівень, я сама, та й інші, чекатимуть від мене більшого... А я всього лише дев'ятнадцятирічна дівчинка, яка хоче, щоб їй пощастило.

уривки

1) Дорога до університету виглядає так, наче вночі йшов не дощ, а бомбардування. Вона взагалі нагадує мені законсервований спогад про Другу світову.

2) Те, що нам показують по телебаченню - великий театр, де поділені ролі і гонорари. Прима - злочинниця - ближче до кульмінації (по сценарію - парламентських виборів) отримає статус великомучениці. Якщо ж вчитатися уважніше в лібрето, то у цій бездарній п'єсі... та що казати, самодіяльній сценці, немає позитивних героїв, вони всі одне одного варті. Просто ще не час
яви другої, коли актори поміняються місцями / масками. Конфлікт, ідейне ядро драми - що ЄС не підпише угоду про асоціацію. Ха! Ще б то була угода про членство (читай - шлюбний контракт). А так Європа не з таким запалом, як палає російський газ горіла бажанням йти на поступки домаганням / співпрацю з Україною. Тому ув'язнення великої демократки не більш ніж вдало підхоплений привід сказати "ні". Погрози ЄС нічим не дієвіші, аніж його обіцянки.

3) Діалог між А. та мною.
 - Холодно?
 - Та ні.
- Дівчата ж завжди мерзнуть!
 - Дівчата завжди хочуть тепла і уваги, а не мерзнуть!

Мораль і політика: 5 копійок до загальної дискусії

Мораль і політика: 5 копійок до загальної дискусії / Блоґ: Марічка Юрчак / Вкурсі.ком

Это вам не Штатишки!

Это вам не Штатишки! Есе за мотивами радянсько-польської комедії «Дежа вю», 1988 / Блоґ: Марічка Юрчак / Вкурсі.ком

субЛІНЬація

У мене є прекрасна формула для різноманітних пояснень чому я щось роблю чи не роблю: я не лінуюся, я просто не хочу.
Останнім часом я дійсно лінуюся. І не пилесосити килимок чи мити посуд. У мене немає бажання висловлювати свої думки... Я справедливо вважаю, що люди мудрі й так все розуміють чи зрозуміють з часом. А на немудрих нічого витрачати свій словниковий запас і час.... Може, це звучить зарозуміло? Мовляв, нічого метати бісер перед свинями.
Натомість, і це прикро, я починаю базікати про якісь дурні та неважливі речі... Лиш би не мовчати, бо мовчанка у товаристві для мене є неприродною.

Найцікавіше, що можна дізнатися від нецікавого співрозмовника, це скільки він зможе грати у мовчанку.

вільнодумство 2

Тоталітаризм робить усе, щоб позбавити людини змоги вільно мислити, демократія - позбавляє бажання мислити вільно.




Муссоліні був хорошим диктатором, оратором, організатором, журналістом, скрипалем та демагогом. Свою репутацію він заплямував співпрацею з Гітлером. Дуче був би національним героєм Італії, якби громадянська війна в Іспанії не звела б його з одним нереалізованим австрійським художником.

Про педагогічну освіту

Ще на першому курсі в курсі вступу до педагогічної спеціальності викладач дала завдання коротко описати зміни, які ви б впровадили першочергово у школі загальноосвітній та системі вищої освіти. Моя пропозиція була увести при вступі до педагогічного університету тестування на профпридатність. (Я усвідомлюю всю складність і необ'єктивність такої  cистеми, але оцінювання - класичний екзамен чи ЗНО - є суб'єктивним). Позаяк тут абітурієнти збираються опановувати професію вчителя (нехай, у ширшому розумінні - освітянина), то це зобов'язує бути не лише спеціалістом в певній галузі, а й досконало володіти педагогічною майстерністю. При вступі на театральний здають не лише іспити з мови та літератури, проходять творчий конкурс, де виявляють перед комісією свої здібності. аналогічно з художніми, музичними, будь-якими творчими училищами. А вчитель - це професія творча.
Також мене дивує існування платної форми навчання у педагогічному вузі на педагогічних спеціальностях. Держава "замовляє" університету фахівців, які потрібні на ринку праці України. Тобто, якщо прогнозується вихід на пенсію енної кількості шанованих шкільних працівників, така ж кількість студентів має щасливо фотографуватися з дипломами і через енну кількість років зайняти їх місця в освітніх закладах (я описала ідеальний варіант). Якщо є бажаючі навчатися за власний кошт - де вони знайдуть роботу?
Я переконана, що педагогіка потрібна наука. Серед моїх знайомих є чимало таких, хто її на дух не переносить. Але знання, як виховати своїх майбутніх дітей, потрібні усім!!! Інша справа, що в університеті нас навчають не педагогіки, а методики, технологій, дидактики... Того, як виховувати НАВЧАЮЧИ. Та й узагалі, з триєдиної мети навчання сучасні дослідники викидають виховну функцію.
Отож, ми зупинилися на тому, що вчитель - це професія творча.
Чи ні?
Нам твердять, що педагогічна професія технологізується. Нас навчають використовувати моделі освіти, застосовувати інноваційні технології та прогресивні методики, складати конструктори уроку.... Це може зробити і комп'ютерна програма. для чого вчитель? Запустив дистанційне навчання і все... це не правильно. згадайте, як ви любили історію, всупереч тому, що вчителька була істеричкою. Або вчили нелюбу математику, бо вчитель була мила і приємна пані, яку просто-таки гірко було засмучувати, хотілося показати себе з кращої сторони. Особистість вчителя грає першу роль - вона показує позитивний приклад, надихає, мотивує. Тому краще ю нас вчили практичної психології. адже ж методика - дуже правильна, систематизуюча, узагальнююча і конкретизуюча дисципліна. Проте той, хто вивчив як мантру типи та форми уроків не став кваліфікованим вчителем. Хто зна, як його сприймуть діти. А є такий, хто і без методичних підказок заволодіє увагою школярів, інтуїтивно чи так, як йому підказує логіка, викладатиме навчальний матеріал захоплююче і зрозуміло. Йому, за великим рахунком, не потрібна дидактика та іже з нею.
 Врешті решт, повернувшись до основи, який постулат, яка мета і ціль шкільного навчання: підготувати всебічно і гармонійно розвинену особистість? Ідеали калокагатії... Я б до них додала чогось евдемоністичного. Жодна школа не вчить бути щасливим. Тоді, коли саме досягнення щастя є сенсом життя. Кажете, неможливо? А ви пробували?

Звісно неможливо. Це так само, як написати блискучий роман, постановивши собі за ціль написати дисертацію на тему "Теорія вимушеного мессбауєрівського випромінювання". :)