Новогодний привет от Блока

 Александр Блок умер в 1921 г. Моя прабабушка, Ольга Шпитова, рожденная в 1910 г. в глухом Поволжье, близ мордовских сел, расказывала стих напамять.

Солнце в окнах заблестело
И вставать скорей велело:
- Детки, Новый год
По двору идет.

Он идет в снегу пушистом,
Весь в уборе серебристом
Саночки несет,
На гору зовет!

Васька всех в дверях встречает,
С Новым годом поздравляет;
Спину выгнул кот,
Песенку поет:

- Нынче надо постараться,
Чтоб не ссориться, не драться, -
И тогда весь год
Хорошо пройдет...

Мир несправедлив / переписка с Владимиром Леви

Ответ знаменитого писателя, доктора и психолога на вопрос 15-летней Марии.

Мир несправедлив. Если мир несправедлив, зачем жить?

Мария, я совершенно с тобой согласен, мир, действительно, несправедлив, во всяком случае, с нашей человеческой точки зрения, с точки зрения здравого смысла. Мир тисячу и миллион раз несправедлив. Но если ты спрашиваешь, зачем жить, то я тебе отвечаю: для того, чтобы сделать его хотя бы на миллионную долю справедливей. Он того стоит. Я лично именно для этого и живу. Вижу в этом смысл жизни. потому что иногда в некоторых сторонах, в некоторых уголках, в некоторые моменты это получается - сделать мир чуть-чуть справедливее. Мир вокруг себя. Или даже чуть подальше.

15-летняя Мария страдала обостренным чуством справедливости. Но это быстро прошло...

Красне письменство

Як називають твори модернових національних письменників, що їх уже не величають інакше, як генії? Грані між поезією та прозою стерті, зруйновано межу між моральним та аморальним, і хоча, кажуть, руйнувати мури потрібно, в цих "творах" витворах" потворах" я вже не бачу кордону між красою, естетикою та огидою. Постмодернізм, що й казати. Суч. укр. літ. Літерадура.
Зумисне втомлюю себе питанням :чи може сучасна українська література народжуватися не в потугах над унітазом?
Це вже не декаданс, друзі, це деградація.

Нашим діалогам позаздрив би й Платон

 - А ти не боїшся? Раптом у твоїх обіймах я зовсім розтану?
 - Я тільки й хочу цього... і моє серце б'ється ще палкіше!
 - А якщо я полечу від тебе?
 - Куди?
 - На сьоме небо?
 - Візьми мене з собою...

 

 - Я хотіла б мати ріжки як в Джуніора.

 - А крила?

 - А я вже маю – ти ж мені подарував.

про користь блоґів

Багато людей пишуть для того, щоб не думати

Чи це було цитування когось з великих /свідоме а чи й ні/ чи власна думка, але прозвучала вона з вуст широковідомого у вузьких колах "дикого" поета Юрія Завадського. 

Здорова думка: слід записувати думки. 

Одні з них, стрімкі, невловимі, миттєві, надто легковажні, щоб закарбовуватися у пам’яті, інші – схожі до аксіом, які наче знаєш залізно, а все ж не завадило б поділитися ними з аркушем паперу. Ми живемо нашими міркуваннями. 

Задума народжує спогади: яскраві, контрастні, пастельні, зблідлі та вилинялі. 

Спогади воскресають відчуття. 

Добре, що відтворити біль неможливо повністю. Тоді б людина помирала кілька разів на день.

Прев'ю

Була у когось із сучасних українських письменників така збірка "Вибгане". Не подумайте, автор не картавив, і не зазіхав на постаменти когось із класиків, що вони собі можуть друкувати "Вибране". "Вибгане" - не відібране зі скурпульозною детальністю, а те, що самочинно виривається з хаосу думок, з мисленнєвої круговерті та й відчужується людиною на папір чи у цьому випадку, у віртуальний простір.

До дисципліни я не привчена і цікаві думки у мене з'являються не по плану, тому гарантувати регулярність наповнення блогу я не можу.  Це буде мій імпресіонізм, творений з поміччю клавіатури й монітора.
Чекатиму од вас коментарів.