І.
Незважаючи на економічні кризи, туристична галузь у світі в останні роки
стрімко розвивається: за даними Всесвітньої організації туризму (ВОТ,
UNWTO) у минулому році у мандри вирушили 1,6 мільярда осіб [1]. Не дивно, що дві найпопулярніші іпостасі сучасного
суспільства – це турист та терорист. У цих умовах Україні необхідно включатися
у конкурентну «боротьбу за туриста», інакше його місце займе терорист.
У 2000–2013 рр., згідно з даними Державного комітету статистики України,
кількість іноземних туристів, які відвідували Україну, постійно зростала,
досягши максимуму в 2008 р. – 25 449078 осіб – тоді Україна посіла 8 місце у
світі у рейтингу Всесвітньої організації туризму за кількістю туристичних
візитів. Це свідчить про зацікавленість в Україні, адже навіть після скорочення
кількості туристів на 5 млн. у 2009 р. потік знову наростав і досяг 24671227
осіб у 2013 р., після проведення міжнародного футбольного чемпіонату «Євро
2012». Але вже в 2014 році, у зв’язку з внутрішньополітичною нестабільністю в
країні, скоротився практично удвічі [2].
До порівняння, один лише Лувр у Парижі за 2014 рік відвідало 9,3 млн.
людей! Це вплинуло і на загальну картину регіонального туризму – за даними
Туристичного барометра, Східну Європу відвідали на 6% менше туристів загалом у
2014 році у порівнянні з 2013 [3].
Виключно з туристичною метою у 2014 році Україну відвідали 146 804 іноземців. Однак з них
відвідувачів з європейських країн – трошки більше половини – 54% (та якщо не брати до уваги Білорусь, то це лише – 8% !) [4].
При цьому прикро, що не було жодного туриста з Чорногорії, лише по одному –
з Македонії, Словенії та Боснії і Герцеговини. Звичайно, при проведенні аналізу
подібної статистики треба врахувати і розміри та населення країн, звідки
подорожують туристи, й інші показники. Але впадає у вічі саме незацікавленість
в Україні її найближчих сусідів. Чому, за безвізового режиму з країнами ЄС,
Україна все ще не захлинається потоками туристів?
Обивательська мудрість стверджує, що те, що не обліковане – те
неконтрольоване. Точну кількість туристів встановити складно, позаяк в Україні
відсутня чітка методика підрахунку. Існують дані Державного комітету статистики
України, Міністерства інфраструктури України та Державної прикордонної служби
України, які часто різко різняться між собою. До числа туристів зараховують
заробітчан, які вказують своєю метою візиту туристичну, а не беруть до уваги
тих, хто відвідують країну з релігійною, культурною, спортивною метою… Проте, і
ґрунтуючись на цих даних, нерадісні тенденції розвитку вітчизняного туризму
чітко простежуються.
Адміністрація Державної
прикордонної служби України повідомляє,
що у 2015 році Україну
відвідала рекордно низька кількість іноземних туристів. У цьому році до нашої
країни завітало лише 124 тисячі іноземців, що є найнижчим показником за останні
14 років [5].
ІІ.
Очевидно, що обсяг туристичного потоку в Україну з Європи є неадекватним її
туристичному, рекреаційному потенціалу. Україна займає одне з провідних місць в
Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та культурними ресурсами. Не
має необхідності перелічувати насправді незліченні принади України, але є
потреба навести рекомендації з перетворення України у “туристичну Мекку” Європи.
1) КОНЦЕПТУАЛЬНІ
Україні потрібно відмовитися від ідеї стати «Меккою». Україна має бути
Україною. Потрібно відмовитися від недолугих і натягнутих порівнянь на кшталт:
«Вилкове – українська Венеція», «Кременець – волинська Швейцарія», «Львів –
маленький Відень, маленький Париж», народжених з власної меншовартісності. Звісно, деяких порівнянь не уникнути,
особливо тих, що існують віддавна – «Львів – П’ємонт Галичини» або «Одеса – Південна
пальміра», але здебільшого вони спрацьовують лише для внутрішнього туриста,
котрий Венецію і Швейцарію не бачив, та й навряд чи побачить (судячи із прикрої
статистики, лише третина українців бувала раз чи більше закордоном [6]). Для
європейця, котрий без жодних труднощів може відвідати той же Париж чи Відень на
вікенді, цікавим буде лише унікальна, певною мірою екзотична пропозиція, якою і
може стати Україна. Досі вона залишається своєрідною terra incognita
для західного мандрівника – нам потрібно розвіяти його побоювання і міфи,
зігравши на позитивних стереотипах з додаванням привабливих легенд.
На руку Україні й «занудженість» Європою: коли «вічні міста» стають
банальними і перенасиченими туристами, а земна куля все тіснішою, треба
пропонувати нові і маловідомі локації для мандрівників. Якою б не була наша
національна гордість, треба визнати, що Україна не має другої Барселони чи
другого Риму. Але це не мінус, а плюс: другий Рим нікому не цікавий.
Тому крайньою необхідністю є створення
унікального туристичного продукту, освоєння туристичних ресурсів,
насамперед, у провінції. Якщо
столиця України є топовим місцем паломництва туристів зі всього світу та must-see place у
різноманітних путівниках, то населення сіл і містечок не розуміють, не вбачають
вигоди, а відтак – не бережуть та не цінують туристичний потенціал своїх
населених пунктів. Розвиток туристичної освіти у вищій школі вже дає свої
плоди, але туристична просвіта повинна провадитися і на уроках географії у
школі, гуртках і секціях туризму, і, як видно, у вищих органах влади – бо навіть чиновники в Україні не розуміють,
наскільки туризм є прибутковою галуззю, якщо Держбюджет в Україні на 2016 рік
не передбачає її фінансування.
І якщо турист у світі з «гультяя» і «швенді»[1] перетворився
на любителя подорожей, то в Україні ставлення до туристів є неоднозначним: від
ксенофобії та настороженого зацікавлення до гостинності й комерційного інтересу
– що залежить від регіону, країни-походження туриста й інших суб’єктивних
факторів. Наприклад, з недовірою в Україні ставляться до «автостоперів», «бекпекерів»,[2] «каучсерферів»,[3] їх
культура є слаборозвиненою відносно кількості населення України та у порівнянні
з іншими європейськими країнами. В Україні станом на січень 2016 року є 110,941
– користувачів сервісу гостинності Сouchsurfing,
з них з мого рідного Тернополя (населення 220 тисяч) – гостей приймають 147
осіб. До порівняння, у Франції таких є 655,969. Серед користувачів всесвітнього
сервісу АIRBNB у моєму рідному місті Тернопіль – лише 9 пропозицій і лише один хостел. Є й інша сторона медалі – бажання нажитися з європейського туриста, не
особливо піклуючись про відповідність рівня обслуговування його вартості, що є
величезною тактичною помилкою.
Тобто, необхідно розвивати альтернативу традиційному готельно-екскурсійно-груповому
туризму, паралельно із впровадженням нових підходів та методів ведення
музейної, екскурсійної діяльності.
Перелік видів туризму, згідно ст. 4 Закону України «Про туризм» включає ті
види, які знаходяться в недорозвиненому чи зародковому стані: туризм для осіб
похилого віку, для інвалідів, підводний туризм [7] і не включає нових,
актуальних напрямків туризму, як арт-туризм, ігровий; клубний; креативний; кулінарний;
літературний; медичний; музичний; науковий; рибальский туризм тощо, фототури…
Очевидно, що потрібно розвивати
напрямки туризму, спрямовані як на окремі соціальні категорії, так і за різними
тематичним спрямуванням: велосипедний,
залізничний, елітарний, рекреаційно-оздоровчий, розважальний, подієвий, професійно-діловий
туризм, науково-пізнавальний (конгресний, семінарський), пригодницький (екстремальний), паломницько-релігійний,
ностальгічний та екзотичний туризм, екотуризм, шоп-тури і спортивний
відпочинок, і розширювати цей перелік такими інноваціями, як промисловий та гастрономічний туризм.
Подібно до того, як туристів
сприймають в Україні за безтурботних, несерйозних гультяїв, так і до туризму
ставлення як до «додаткової», «необов’язкової» сфери, а не до повноцінної
індустрії.
Підсумовуючи цей блок
рекомендацій, зазначимо головне – Україні потрібна сучасна концепція розвитку туристичної
галузі. Концепція Державної
цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року [8] була
скасована у менш ніж через рік після її прийняття у 2015 у зв’язку із анексією
Криму та наростанням напруженості на Сході України.
Проте ми повторюємо тезу, війна – не
виправдання для бездіяльності, а стимул до дії.
АТО на Сході України не повинне перешкоджати відкривати нові пішохідні переходи на кордоні з Польщею, які
збільшать потік туристів і тим самим наповнять місцеві бюджети. Це час
пропонувати Європі, щоб вона створила для Західної України нову
програму PHARE, з якої за участю коштів ЄС фінансували
б розвиток твердої інфраструктури: модернізацію доріг і залізниці, термомодернізацію
будинків чи будівництва каналізації в західноукраїнському селі.
Прикладом для України у
цьому плані можуть слугувати Грузія чи Хорватія, які не чекали припинення війни
з тим, аби розвивати туризм. Хорватія у 1992 р. тоді щойно проголосила незалежність і була під
тиском сербського агресора, але вже тоді створила всі умови для того, щоб стати абсолютним
лідером в царині туризму в цій частині Адріатики, та щоб туристи могли без
зайвої затримки на кордонах туди приїхати. Туризм став важливою частиною
хорватської економіки і забезпечив цієї молодої державі економічне зростання,
так потрібне у ці неспокійні часи. Що й говорити про Ізраїль, який
знаходиться у стані перманентної війни десятиліттями, та, тим не менш, щороку
приймає у себе декілька мільйонів гостей. Це вдається, не в останню чергу,
завдяки правильному маркетингу.
2) МАРКЕТИНГОВІ
Лише у лячних казках можна поїхати туди-не знаю куди, аби побачити то-не
знаю що. Аби спокуситися на відвідини України, потенційний турист повинен
побачити і відчути привабливу картинку, адже сприйняття в сучасному світі
суттєво зміщується у сторону візуальної його складової. Вислів «продати
батьківщину» неприємно відгонить криміналом і зрадництвом, але це те, що нам
необхідно робити: продавати Україну у Європі, як будь-який інший товар, дбаючи
про його якість, лояльність клієнта та власну вигоду.
Відтак першочерговим завданням стає формування і просування бренду
«Україна» закордоном. Світова практика підтверджує те, що приватний бізнес не
може самостійно проводити некомерційну іміджеву рекламну кампанію своєї країни,
оскільки пропонує та продає лише свій власний продукт. Тому завдання створення
позитивного образу країни є, насамперед, державним завданням, і – практично
непосильним за умов нинішнього державного менеджменту туризму [9].
Доволі непросто визначити, що саме ми хочемо рекламувати і який імідж
Україні створити, тут ситуацію ускладнює якраз багатство туристичного
потенціалу нашої країни. Зробимо акцент на Львів і Карпати – поза увагою
залишаться мальовниче Поділля, мультикультурна Одеса і Дніпровські кручі,
цікавий для західноєвропейського мандрівника соціалістичний заповідник Харкова
чи Дніпропетровська. Вочевидь, робити це необхідно варіативно, диференційовано,
залежно від країни-адресата реклами, історичного бекграунду, сезону тощо.
Взагалі, нам Україна туристична скидається на писанку – красиву і розмаїту, яка
готова запропонувати мандрівнику саме те, що він від неї очікує, ба навіть
більше.
А відтак треба провадити рекламні кампанії на міжнародних на європейських
національних телеканалах, інтернет-сайтах, розміщувати зовнішню рекламу в
аеропортах та великих транспортних вузлах. Вартувало б створити й перший
міжнародний український телеканал. Тому прикро, що в державному бюджеті України
на 2016 рік не передбачено видатків на просування держави у світі, також наша
країна не була представлена на Міжнародній туристичній виставці, яка відбулася нещодавно
в Мадриді (Іспанія), тоді як участь у подібних заходах є обов’язковою
[10]. Якщо України немає на туристичній виставці, її не існує
в принципі. А щодо скорочення фінансування туризму, то парламентарям в Україні
слід нагадати, що у Великобританії 1 вкладений фунт повертається 27, в Україні 1 долар – семи [9].
У країнах ЄС туризм сприяє підвищенню сукупного валового внутрішнього
продукту на 8 відсотків, економічному зростанню на 11 відсотків, а кількість
робочих місць в туристичній індустрії становить близько 12 відсотків загальної
чисельності.
Завдання з просування міжнародного туризму в Україні слід також покласти на
консульські установи та посольства України закордоном (знову ж таки, з
прикрістю відзначимо, що в таких умовах, коли Україні конче необхідна міжнародна підтримка і просування Угоди про асоціацію з
ЄС, не в усіх європейських країнах є призначені посли!).
Лише потужна промо-кампанія України на всіх рекламних фронтах здатна протидіяти
російській дезінформаційній війні та вивести її на перші шпальти туристичних
путівників. Причому увагу слід звернути й на нові технічні можливості промоції
– додатки для смартфонів, цифрові довідники, он-лайн підтримка туристів тощо.
Наступним питанням є, на кого покласти ці обов’язки?
3) АДМІНІСТРАТИВНІ
На сьогоднішній день державним регулюванням туристичної сфери займається Міністерство
культури і туризму України (МКТ) та Державна служба туризму і курортів
(Держтуризмкурортів), яка діє в складі Міністерства культури і туризму України
і йому підпорядковується. Україні необхідне державне регулювання туристичної
сфери за моделлю, у якій поєднуються принципи координації державного та
приватного сектору, при якій управління туристичною сферою здійснює спеціальна
агенція, управлінські функції якій делегує відповідне міністерство. Такими
агенціями є VisitBritain у Великобританії (країні, якій, здавалося б і не
потрібно себе рекламувати), Польська туристична організація чи Національна адміністрація
туризму Грузії. Відтак необхідна реорганізація Держтеризмкурортів (організації
з невимовною назвою) або ж її ліквідація та заміна Українською агенцією туризму
(УАТ), котра б займалася вдосконалення системи організації державного
регулювання туристичної сфери на всіх рівнях управління в частині налагодження
координування співробітництва між державою, туристичними організаціями та
приватним сектором.
Першочерговою необхідністю є створення її філій – національних офісів
українського туризму – за кордоном. Використовуючи практичний досвід таких
країн, як Мальта, Великобританія та Польща, доцільно розробити «Стратегію
просування національного туристичного продукту за кордоном» з обов’язковою
розробкою принципів створення і діяльності туристичних представництв у інших
країнах [9].
Cприятиме поставленій меті створення системи розподілу обов’язків та функцій між
туристичними організаціями, налагодження координування співробітництва між
державою, туристичними організаціями та приватним сектором туристичної сфери, створення
мережі представництв туристичних організацій як в Україні, так і за її кордоном,
а також заходи, спрямовані на поглиблення взаємодії приватного сектора (раніше
орієнтованого на виїзний туризм чи внутрішній туризм) з іноземними
мандрівниками.
До цього блоку рекомендацій додамо ще й ліквідацію прогалин у законодавстві,
насамперед тих, що блокують інвестування галузі та подальшу візову
лібералізацію. У сфері правового регулювання туризму необхідне пільгове
оподаткування для тих туристичних кампаній, котрі ведуть свою діяльність
закордоном та заохочують туристів до відвідин України.
4) ІНФРАСТРУКТУРНІ
Отже, після того, як турист утвердився у своєму бажанні відвідати
неймовірну Україну та визначився з траєкторією руху, виникає запитання: як
добратися в омріяну точку? Як дістатися комфортним шляхом у країні, де немає
доріг, а самі лише напрямки? І то, вказані абияк і лише зрідка – англійською
мовою? Безумовно, будівництво нових доріг та їх ремонт є бідою і проблемою № 1
в Україні за роки незалежності. Якщо врахувати, що 85% туризму в Європі
передбачає використання автобусного транспорту, то необхідно розвинути дороги
із Східної Європи, щоб Україна увійшла у загальний ринок європейського туризму [11]. А заразом – шукати й альтернативні шляхи її розв’язання або хоча
би пом’якшення. Україна повинна сприяти
створенню нових пішохідно-велосипедних пунктів пропуску на кордонах, місцеві
органи самоврядування поклопотатися про розвиток велосипедної інфраструктури.
Усунення корупції та подолання монополії у сфері авіаперевезень дозволить
відкрити ринок для невеликих та лоукост-компаній. Розвивати необхідно також
існуючі аеропорти у невеликих містах (як от у Тернополі), створюючи сприятливі
умови для іноземних інвестицій.
Департаменти культури та туризму при місцевих адміністраціях та місцеве
самоврядування мають займатися локальним орендуванням та туристичним
маркуванням – не без залучення аутсорсингових компаній.
Подальша робота над покращенням сервісу – до європейських стандартів – створить приємні та сприятливі умови для
відпочинку туристів.
5) ІНШІ
Найперше, про що думає турист під час
своєї подорожі – це безпека. І якщо під
час хаджу до Мекки у Саудівській Аравії минулоріч загинуло щонайменше 1,453
людей [12], то Україна має максимально гарантувати європейцям безпеку життя та
здоров’я. Зрозуміло, що саме збройний конфлікт на Сході України спричинився до
тотального обміління туристичних потоків, у чому вина, не в останню чергу,
українських та деяких проукраїнськи налаштованих ЗМІ. Протидіючи російській
пропаганді та привертаючи увагу європейців до війни, що торкнулася тяжкою рукою
нашої країни, Україна тим самим відлякує потенційних туристів. Подібну
інформаційну кампанію слід проводити вкрай обережно, роз’яснюючи, що АТО
охоплює лише невелику частину території, решта ж країни – безпечна та головне –
фінансово приязна до мандрівника, адже вартість мандрівки часто є головним
визначальним фактором у виборі маршруту. Через низький курс гривні до євро та
дешевизну при тому якісних товарів та послуг Україна має всі шанси привабити
туриста.
Разом із цим, аби екзотика України була
зрозумілою і доступною, необхідно сприяти проникненню мов міжнародного
спілкування, у першу чергу англійської, у сферу послуг, зокрема, на периферії. Кирилиця
для європейців – це бентежні ієрогліфи, натомість кілька фраз зрозумілою мовою
від продавця сувенірів на ринку в Яремче – «плюс» -надцять бонусних балів до
іміджу регіону в цілому.
А подолання наслідків війни, які ускладнюють чи унеможливлюють наразі
відвідини східних теренів нашої країни, – це питання часу.
ІІІ. Висновки
У світі спостерігається зростання запиту на туристичний продукт. Разом з
цим, інтерес приваблюють нові дестинації. Поєднання цих двох тенденцій творить
з України привабливу і неосвоєну terra incognita для європейців. Відкритість та гостинність українців, закладена
у нашому менталітеті, повинні не просто компенсувати недоліки туристичної
інфраструктури, а спонукати до її вдосконалення. В українській ситуації
вирішення проблеми в одній сфері автоматично тягне поліпшення у всіх інших.
Таким чином, у час АТО розвиток та фінансування туристичної галузі не слід
відкладати у довгу шухлядку. Виконання наведених нами рекомендацій перетворить
туризм у той ключик, який здатен відкрити українську скриньку Пандори для
європейців та збагатити нашу економіку.
Список
використаних джерел:
1. World
tourist organization [Digital source]. – Mode of access : http://www2.unwto.org/
2. Державне управління статистики України [Електронний
ресурс]. –
Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
3. UNWTO World Tourism Barometr [Digital source]. –
Volume 14. - January 16. – Mode of access: http://tourlib.net/wto/UNWTO_Barometer_2016_01.pdf
4. В'їзд іноземних
громадян в Україну за країнами, з яких вони прибули, у 2014 році
/ [Електронний ресурс]
/ Державна служба статистики України.
– Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/tyr/tyr_u/vig2014_u.htm
5. Державна
прикордонна служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dpsu.gov.ua/ua/
6. 77%
українців не були за кордоном, а третина не виїжджала зі своєї області
[Електронний ресурс] / Голос правди. – 11.12.15.
– Режим доступу:
https://golospravdy.com/77-ukrainciv-ne-buli-za-kordonom-a-tretina-ne-viizhdzhala-zi-svoyei-oblasti/
7. Закон
України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР [Електронний ресурс] / Верховна рада України: офіційний
веб-портал. – Режим доступу:
8. Розпорядження
від 1 серпня 2013 р. № 638-р Про схвалення Концепції
Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року
[Електронний ресурс] / Верховна рада України: офіційний веб-портал. – Режим
доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/638-2013-%D1%80
9. Соловйов Д.
І. Іноземний досвід регулювання діяльності туристичної сфери та його
використання в Україні / Д. І. Соловйов // Вісник Чернівецького торговельно-економічного
інституту, 2011. – Випуск IIІ (43). – С. 243–249.
10. Туризм в Україні потрібно розвивати навіть в умовах воєнної агресії –
депутат [Електронний ресурс] / УНІАН. – 23.02.15. – Режим доступу:
http://www.unian.ua/society/1047622-trendom-2015-roku-bude-veloturizm-deputat.html
11. Україна
може стати туристичною меккою для іноземців
(ВІДЕО) [Електронний ресурс] / УНІАН. – 25.06.2007. – Режим доступу: http://ukrainian.voanews.com/content/a-49-2007-06-25-voa1-87022227/226712.html
12. Під час хаджу до Мекки у тисняві
загинуло майже 1,5 тисячі людей
[Електронний ресурс] / Українська правда. – 09.10.2015. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2015/10/9/7084314/
[1] Любителя подорожувати стали називати
туристом десь наприкінці XIX століття. Запозичене з французької
мови слово
носило тоді дещо глузливий відтінок, наближаючись за значенням до «гультяя» та
«швенді». Трохи пізніше настільний енциклопедичний словник витлумачив туризм як
«подорож задля власної насолоди, розваги».
[2] «Бекпекер» від англійського «backpack» - наплічник,
рюкзак за спиною позначає здебільшого бюджетних туристів, які подорожують
самотужки
[3] «Каучсерфер»
- людина, користувач сервісу couchsurfing, котра
зупиняється не в готелях, а в домівках інших людей
Немає коментарів:
Дописати коментар