Ну вы же из Житомира!

Мене теж переслідує дежа вю в Одесі, особливо, коли веду дітей в душ.
А от доброзичливі люди мене не переслідують. Їхала в місто. Запитала у жіночки, на якій зупинці сісти в маршрутку, аби добратися до центру. Вона впевнено послала мене через дорогу. Хвилин через 20 терплячого очікування на транспорт виявилося, що це зовсім не так зупинка. Б'юся об заклад, та тітка мене спеціально сюди відправила, бо я запитувала українською. Коли ж звернулася російською - одержала докладну відповідь.
Також у місті, коли шукала пам'ятник Катерині ІІ, чувак сказав, що він шпрехен дойчен і ніхт ферштейн. Ну це ж також була неправда! Я все знайшла самостійно. І при намаганні сфотографуватися отримала також безліч цінних вказівок.
 - Станьте в красный уголок, вы же из Житомира! Там вы лучше снимите своих друзей, я знаю, я двести лет работаю экскурсоводом в городе!

Одесити завжди все знають.

а какая разница? Велика різниця!

  Тут стрибають білки, але вони не застрибують у кадр, бо бояться тої "птички", що вискакує з об'єктива :)
Територія захаращення. Тут чудово поєднується недбалість зі спадком радянської доби.
Пахне морем. Бриз.
Собаки бігають.
В їдальні тут годують їдлом. Вчора давали "м'ясо дружби" - пожував сам - дай пожувати іншому :).
Сама їдальня має точнісінький дизайн як санаторій "Пролісок", де був Форум стипендіатів.
Отаке.


А, згадала сюжетик. Дітям роздають костюми для тематичного дня "Дня України".
 - Але це ж сарафан, російський! А ця сорочка смахує на білоруську...
 - Да какая вам разница! Все одно же!

Ось вам... і патріотичне виховання. Який сенс в такому "Дні України"? Діти мені сьогодні сказали ( а це 10 клас), що гімн України написаний у ХХІ столітті, а на купюрі номіналом 20 гривень зображений Іван Грушевський (!!!).

ФФ: фото і факти

От вам країна дитячих мрій...

море красиве, мови нема

зранку проводила зарядку

частина мого загону

баскетбол на березі

от такі от різні штучки діти роблять на творчих майстернях

та цій героїчній руїні є табличка: матеріальний склад

тут все як влітку, крім температури, - зелені акації, пожовкла трава...

"Азкабан" - місцева школа

кіноконцертний зал в хащах

хол третього поверху "Зоряного". Килимок такий був у нас в садочку... А пахне тут європейським готелем

малята на дискотеці

в кімнаті "зоряного" (на 10 осіб)

Одеські кадри

Їдемо в трамваї.
 - Де нам потрібно вийти, ми хочемо потрапити у 18-ту лікарню?
 Це до кондуктора. Нормальна, адекватна відповідь.
Репліка бабульки:
  - Слышали, девочка принципиально не говорит по-русски. Зачем это? Перестаньте, все ведь знают русский язык!
Не лякайся, Іване, то такий одеський гумор.

Біля аптеки:
- Пані, не розміняєте десятку по п'ятірці?
 - А звідки ви такі гарні, розмовляєте українською? Я сама з Волині, вас так приємно чути, просто чарівна музика, а не мова!

Їхати!

Розлука не страшна, коли любиш - відстань долають закохані серця... Страшно, коли не знаєш, чи любиш... Бо забудеш або закохаєшся, і це вже буде сумно.

Останні три дні

Четвер.
Здала історію країн Азії та Африки в ХХ / ХХІ ст. Ситуація з балами чи не в перше в моєму житті була такою критичною, але, дякую за розуміння. Все ОК.


Передала Наталі портрет, вона дійсно як молода і красива англійська королева на нім!






Після пар поїхала на каток в "Западляни", пообідала серед чікенхатівських курей). Треба сказати, що паралельно в часі команда КВН істфаку зайняла 3 місце на університетському чемпіонаті.
З дому ми з Катюшкою поїхали в "Березіль" на нагородження) Я була ввввууууууу шокована і рада) Таких дорогих подарунків я ніколи не отримувала! За перемогу в конкурсі "Кращий студент року" (серед вищих навчальних закладів області у 2011) мені презентували ноутбук - прикольно! (вартувало б мені освоїти Linux), грамоту, гарні квіти і навіть "оскар". Стоїть зараз на столі в мене, блищить). Вручав це все заступник голови Облдержадміністрації Петро Гоч (а мав бути Хоптян, а взагалі-то - Надал, - та мені байдуже).
Я знала, що маю виходити на сцену, але коли назвали моє прізвище, просто-таки сльози виступили на очах від приємного хвилювання.


Моя Катінька за мене так вболівала! Ректор був задоволений! Одразу за кулісами мене познімало ІНТБ, радіо "Рокс" запитувало, потім дзвонили з держтелебачення, запрошували в понеділок на ефір, але мені не виходить ((
І мене знову викликали на сцену!  - вручати подарунки з конкурсу творчих робіт "Я пишаюся тим, що я - українець!". Напередодні мені телефонував депутат Костянтин Володимирович (Баранов) з "Молодих регіонів" і сказав, що я - серед призерів. Але я не розраховувала на перше місце! :) Подвійна радість! (мені дістався сенсорний фотоапарат!).

Отак я вдруге за рік виграла в одному конкурсі. Знову їхатиму до Києва, в четвер. Фінал буде в музеї українського сучасного образотворчого мистецтва. До мене з Тернополя приїде Катя в цей день, погуляємо разом, підемо в музей води, обіцяла їй показати пейзажну алею... Жаль, планетарій в будні дні не працює... Катя хоче ще в зоопарк, правда, не знаю, що там в листопаді паркується із фауни :). Може, потрапимо на нову експозицію в ПінчукАртЦентр.
Після концерту поїхали додому, трохи вгамували емоції) Батьки купили мандаринок, апельсинів, головку сулгуні!!!, кіло крабових паличок! (Це я просила в Миколая).
А потім я поїхала до одногрупників у "Файну хату".
Звідти - попрямували з Павликом в "Riverpool". Попрямували - гучно сказано: бідолашка кульгає, йшов з парасолькою ( Але він молодчинка, що практично повністю веде такий спосіб життя, як раніше - єдине, щоб не робив знову таких дурниць, які його в лікарню привели! - а він буде робити :(( ).

П'ятниця.
Було багато на диско народу, в основному - педагогів) Веселенько було... Деякі моменти того вечора я упускаю, бо вони не дали сподіваного ефекту (((
По дорозі додому знайшли добрячу жменю копійок :)
Завалилася спати.

П'ятниця - святий день для студента (особливо після дня студента), це як для євреїв - субота. Але я гасала, як навіжена. На десяту ранку помчала в "Білий дім" (а по дорозі закинула свої ботільйони в ремонт). Знову була офіційна частина по конкурсу, журналісти в мене допитувалися, що ж такого я написала у своєму есе :) Наталя Лазука зняла дуже хороший сюжет про мене на ТТБ і подарувала мені свою збірку :)
Звідти - полетіла в універ, роздавала своїм цукерки :) Отримала 98 балів за залік з історії України (найбільше на курсі). Сказала Валентину Дмитровичу, що солодощі - в честь успішної здачі сесії.
Побігала, виробила собі особову мед. книжку. Посиділа на настановчій конференції по пед. практиці. Поїхали з Іваном за білетами в Одесу.
Ввечері подивилася "Король говорить".

Субота.
Сумно. Завжди так, як куди збираюся їхати. Навіть нема натхнення пакувати валізи. Причому хочу ж їхати - випробувати себе, цікаво та весело провести час у цікавому та веселому місці!. Мені подобається Одеса, подивлюся на зимове море. Трохи боюся відповідальності, що мене очікує, але, чесно кажучи, впевнена у собі.
Боюся, як я буду без постійного інтернету, без Беточки і своїх... Я ж раніше з дому їхала максимум - на місяць (( Хотілося б повернутися в Тернопіль 23 грудня, аби одразу рванути на новорічний карнавал стипендіатів Пінчука у Львів.
Вже казала, що пропущу свою "вишневу двадцятку", Миколая... Але планую в Одесі піти в дельфінарій, в Оперний, (може, на диско), хочу в кіно: такі всілякі милі фільми будуть показувати!
Отаке-то, на вокзалі Південної Пальміри мене зустріне Наташа Толстая, знайома по олімпіаді з педагогіки в Умані.
Тікаю я звідси, "звалюю"... Буде складно, будуть нові емоції і все це перекриє негатив / чи пустку/... Коротше, знову упущу я ліричний відступ, потому что кто понял жизни смысл и толк, давно заткнулся и умолк ((

Сьогодні Іра Криса виходить заміж! Вітаю! Славік теж вже одружився, успіхів їм)
Найприємніше в сьогоднішньому дні - що Катінька гарно написала тести на курсах і що мені прийшли Олежикові листи! :) Цьомаю!

P.S.: А ще я переживаю через це своє звання кращого студента, через нагороду. 1) Є багато класних і достойних студентів, їх також нагородять, це, вочевидь, був мій час. 2) Я ,по-суті, нічого вагомого для України не зробила ж... Але ще зроблю! 3) Цей рік був насичений новими містами, новими людьми, новими heart attacs, був успіх і збувалися мрії. Буде дуже складно втримати такий рівень, я сама, та й інші, чекатимуть від мене більшого... А я всього лише дев'ятнадцятирічна дівчинка, яка хоче, щоб їй пощастило.