Ще на першому курсі в курсі вступу до педагогічної спеціальності викладач дала завдання коротко описати зміни, які ви б впровадили першочергово у школі загальноосвітній та системі вищої освіти. Моя пропозиція була увести при вступі до педагогічного університету тестування на профпридатність. (Я усвідомлюю всю складність і необ'єктивність такої cистеми, але оцінювання - класичний екзамен чи ЗНО - є суб'єктивним). Позаяк тут абітурієнти збираються опановувати професію вчителя (нехай, у ширшому розумінні - освітянина), то це зобов'язує бути не лише спеціалістом в певній галузі, а й досконало володіти педагогічною майстерністю. При вступі на театральний здають не лише іспити з мови та літератури, проходять творчий конкурс, де виявляють перед комісією свої здібності. аналогічно з художніми, музичними, будь-якими творчими училищами. А вчитель - це професія творча.
Також мене дивує існування платної форми навчання у педагогічному вузі на педагогічних спеціальностях. Держава "замовляє" університету фахівців, які потрібні на ринку праці України. Тобто, якщо прогнозується вихід на пенсію енної кількості шанованих шкільних працівників, така ж кількість студентів має щасливо фотографуватися з дипломами і через енну кількість років зайняти їх місця в освітніх закладах (я описала ідеальний варіант). Якщо є бажаючі навчатися за власний кошт - де вони знайдуть роботу?
Я переконана, що педагогіка потрібна наука. Серед моїх знайомих є чимало таких, хто її на дух не переносить. Але знання, як виховати своїх майбутніх дітей, потрібні усім!!! Інша справа, що в університеті нас навчають не педагогіки, а методики, технологій, дидактики... Того, як виховувати НАВЧАЮЧИ. Та й узагалі, з триєдиної мети навчання сучасні дослідники викидають виховну функцію.
Отож, ми зупинилися на тому, що вчитель - це професія творча.
Чи ні?
Нам твердять, що педагогічна професія технологізується. Нас навчають використовувати моделі освіти, застосовувати інноваційні технології та прогресивні методики, складати конструктори уроку.... Це може зробити і комп'ютерна програма. для чого вчитель? Запустив дистанційне навчання і все... це не правильно. згадайте, як ви любили історію, всупереч тому, що вчителька була істеричкою. Або вчили нелюбу математику, бо вчитель була мила і приємна пані, яку просто-таки гірко було засмучувати, хотілося показати себе з кращої сторони. Особистість вчителя грає першу роль - вона показує позитивний приклад, надихає, мотивує. Тому краще ю нас вчили практичної психології. адже ж методика - дуже правильна, систематизуюча, узагальнююча і конкретизуюча дисципліна. Проте той, хто вивчив як мантру типи та форми уроків не став кваліфікованим вчителем. Хто зна, як його сприймуть діти. А є такий, хто і без методичних підказок заволодіє увагою школярів, інтуїтивно чи так, як йому підказує логіка, викладатиме навчальний матеріал захоплююче і зрозуміло. Йому, за великим рахунком, не потрібна дидактика та іже з нею.
Врешті решт, повернувшись до основи, який постулат, яка мета і ціль шкільного навчання: підготувати всебічно і гармонійно розвинену особистість? Ідеали калокагатії... Я б до них додала чогось евдемоністичного. Жодна школа не вчить бути щасливим. Тоді, коли саме досягнення щастя є сенсом життя. Кажете, неможливо? А ви пробували?
Звісно неможливо. Це так само, як написати блискучий роман, постановивши собі за ціль написати дисертацію на тему "Теорія вимушеного мессбауєрівського випромінювання". :)
