середу, 12 жовтня 2011 р.

уривки

1) Дорога до університету виглядає так, наче вночі йшов не дощ, а бомбардування. Вона взагалі нагадує мені законсервований спогад про Другу світову.

2) Те, що нам показують по телебаченню - великий театр, де поділені ролі і гонорари. Прима - злочинниця - ближче до кульмінації (по сценарію - парламентських виборів) отримає статус великомучениці. Якщо ж вчитатися уважніше в лібрето, то у цій бездарній п'єсі... та що казати, самодіяльній сценці, немає позитивних героїв, вони всі одне одного варті. Просто ще не час
яви другої, коли актори поміняються місцями / масками. Конфлікт, ідейне ядро драми - що ЄС не підпише угоду про асоціацію. Ха! Ще б то була угода про членство (читай - шлюбний контракт). А так Європа не з таким запалом, як палає російський газ горіла бажанням йти на поступки домаганням / співпрацю з Україною. Тому ув'язнення великої демократки не більш ніж вдало підхоплений привід сказати "ні". Погрози ЄС нічим не дієвіші, аніж його обіцянки.

3) Діалог між А. та мною.
 - Холодно?
 - Та ні.
- Дівчата ж завжди мерзнуть!
 - Дівчата завжди хочуть тепла і уваги, а не мерзнуть!




середу, 5 жовтня 2011 р.

субЛІНЬація

У мене є прекрасна формула для різноманітних пояснень чому я щось роблю чи не роблю: я не лінуюся, я просто не хочу.
Останнім часом я дійсно лінуюся. І не пилесосити килимок чи мити посуд. У мене немає бажання висловлювати свої думки... Я справедливо вважаю, що люди мудрі й так все розуміють чи зрозуміють з часом. А на немудрих нічого витрачати свій словниковий запас і час.... Може, це звучить зарозуміло? Мовляв, нічого метати бісер перед свинями.
Натомість, і це прикро, я починаю базікати про якісь дурні та неважливі речі... Лиш би не мовчати, бо мовчанка у товаристві для мене є неприродною.

Найцікавіше, що можна дізнатися від нецікавого співрозмовника, це скільки він зможе грати у мовчанку.

вівторок, 4 жовтня 2011 р.

вільнодумство 2

Тоталітаризм робить усе, щоб позбавити людини змоги вільно мислити, демократія - позбавляє бажання мислити вільно.




Муссоліні був хорошим диктатором, оратором, організатором, журналістом, скрипалем та демагогом. Свою репутацію він заплямував співпрацею з Гітлером. Дуче був би національним героєм Італії, якби громадянська війна в Іспанії не звела б його з одним нереалізованим австрійським художником.