Ну вы же из Житомира!

Мене теж переслідує дежа вю в Одесі, особливо, коли веду дітей в душ.
А от доброзичливі люди мене не переслідують. Їхала в місто. Запитала у жіночки, на якій зупинці сісти в маршрутку, аби добратися до центру. Вона впевнено послала мене через дорогу. Хвилин через 20 терплячого очікування на транспорт виявилося, що це зовсім не так зупинка. Б'юся об заклад, та тітка мене спеціально сюди відправила, бо я запитувала українською. Коли ж звернулася російською - одержала докладну відповідь.
Також у місті, коли шукала пам'ятник Катерині ІІ, чувак сказав, що він шпрехен дойчен і ніхт ферштейн. Ну це ж також була неправда! Я все знайшла самостійно. І при намаганні сфотографуватися отримала також безліч цінних вказівок.
 - Станьте в красный уголок, вы же из Житомира! Там вы лучше снимите своих друзей, я знаю, я двести лет работаю экскурсоводом в городе!

Одесити завжди все знають.